свято наближається..

Не знаю, в кого там як – а мене мій дєд Мароз сьогодні чуть не убив. Справа в тому, що як усі нормальні збоченці, сплю я біля тумбочки. А на усякій поважаючій себе тумбочці завжди срач. Моя не вийняток, там не просто срач, а творчєскій і якщо добре пошукати – можна знайти кого завгодно, іноді закрадаються підозри, що пропавша у далекому дитинстві безвісти рибка Маня теж там. Маня претендувала на звання «золотої», кіт претендував на археолога, бо вічно робив розкопки Мані, загалом, їх доля склалась. Так от я не про то – в п’ятій ранку прийшло розуміння, шо мене хочуть позбавити життя доволі екстравагантним способом – дєд мароз вирішив кров з носа покласти подарунок на тумбочку. Так як увесь рік я була чемна-чемнезна, то в гарному пакетику було найбажаніше – їжа. На сєвєрному полюсі все бояться, жиби я боронь бог не схудла, тому два кілограми мандаринок це був лише початок. Як-небудь пристроївши пакунок на верхівку тумбочкової «піраміди», задоволений собою і оленями дєд умотав. І все би у нас з мандаринами склалося, якби у ранню пору, коли починає світати, ті мандарини разом з пірамідою з блокнота-книжки-ше блокнотика-дужеважливої книги-мега потрібного блокнота не посипалася на мене. В той пікантний момент прийшло прозріння, що я наївно вважала пірамідою Хеопса Пізанську вежу. Це так ясно усвідомлюєш, коли апельсин б’є по самому тім’ячку..

Завершилось все хепі-ендом – стара бородата зараза знає, що за кіндер-сюрприз я пробачу усе, навіть трошки продам душу і віддамся у рабство. Наступна частина подарунка прийшла до мене в обід, це виявились два підозріло тверезі мужика, які встановили роутер, віддали добровільно свої чайові і швиденько змились. Тепер жую мандарин і думаю – де вони всі перед новим роком такі праведні беруться?..